Я открываю кошелѐк –
Знакомый запах я почую.
Растѐт финансовый поток
С одной лишь капелькой пачули.
Одно поверье повествует:
“Чтоб деньги шли к тебе рекой,
Купюру капелькой пачули
Смочи и в кошельке закрой”.
У денег есть особый запах.
По крайней мере, у моих.
И кто сказал – они не пахнут -
Пусть прочитает этот стих!
Комментарии
Ну, что, думаю, значит так должно быть... а рука тянется за маслом Пачули ) Наношу масло на руки, чувствую прямо удовольствие от аромата и часа через два раздается звонок из банка, который я даже не рассматривала, и интересуется, что бы мне могло быть интересно. На следующее утро смываю легкую пыль с моего шикарного денежного дерева, наношу масло Пачули на руки, шею и еду в банк...
И что вы думаете? Золотой ключик у меня в кармане - через час вышла с кредитным деньгами, причем под достаточно низкий процент.
А параллельно приняла 2 хороших заказа, при чем на товар, который немного задержался на складе )
Так что, работает!
Я ему даю нюхать свой аромамедальон, с вопросом: "Этот?". "О, да!" Оказалось, что он его лет 6 ищет. А услышал его, работая на тот момент в огромном автомобильном концерне. Вот так тоже бывает )))
Зато пользуется гууччиии)))
За день до мого Дня Народження з людьми щось відбувалось, як з рідними, так і з чужими)) розуміючи, що мене випробовують, спостерігала за всім відносно спокійно. Та випадок з "вонючими грошима" вразив і розсмішив.
Пекла торт - послала сина за маслом. Дитя повернулось через 3хв. за іншими грошима. На питання: що не так з цими,- син сказав, вони воняють, тьотя-продавчин я не продала масло(( ! Знаючи і свою дитину, і тьотю-продавчин ю (моя ровесниця, яка живе поряд з батьками, і добре знає весь двір, усіх дітей і батьків), і розуміючи, що мов гроші справді мають запах( бо усі гаманці в пачулі), я вирішила сама сходить послухати її аргументи... я не вірила, що це був серйозний привід не продати дитині масло)))).
Та, яким же було моє здивування, коли та, на повному серйозі, зі злістю в інтонації, прогорланила, що мої гроші ВОНЯЮТЬ, і завонюють весь магазин уже не перший раз.... Я ще багато всього цікавого почула про себе і свої гроші, і про покупців, які не хочуть брати здачу вонючими грошима, і зрозуміла, що це "діагноз", і навіть не сперечалася.
Це був перший випадок, коли гроші з запахом пачулі обізвали вонючими... до того багато років чуда одні компліменти про аромат... а деякі маршрутчики( я рідко на маршрутках) впізнають мене по "запаху грошей" : О це та пані, у якої гроші пахнуть французькими парфумами!
Колись мені загубленений паспорт вернули... обкладинка шкіряна теж з пачулі... на момент зустрічі я була в довгому платті, мейк, в шляпі, і жіночка, яка мене зустрічала сказала, що десь так я вас собі і уявляла... бо такий розкішний табачний аромат французських парфумів не всі можуть собі дозволити....)) )