За родом своєї діяльності я спілкуюсь з величезною кількістю людей і дуже часто темою обговорення є ті чи інші питання, пов’язані з досягненням людиною успіху, своєї мети, певних сходинок в житті, кар’єрі, бізнесі, особистому житті.  

І загальною рисою усіх людей, які не досягають успіху, є недостатня мотивація, недостатня цілеспрямованість. Вони ніби-то і хочуть досягти певної мети, ніби і роблять якісь кроки, та результат розчаровує. І усі без винятку мають пояснення, які об’єктивні причини, які перешкоди стали за заваді на їхньому шляху до заповітної цілі.

І тут якраз попалося мені на очі з одного боку кумедне і жартівливе, а з іншого – абсолютно психологічно обгрунтоване і серьйозне пояснення причини поразок.

Звичайно, це – жарт, але у кожному жарті є доля істини.

Найцілеспрямованіша людина – це та, яка дуже хоче до туалету. Усі перешкоди здаються неважливими. Погодьтесь, смішно чути вирази типу:

Я  надзюрив у штани, тому що:

- у мене не було часу сходити до туалету.

- я був занадто втомлений.

- я втратив надію. Я не вірив, що зможу добігти.

- ну, звичайно. Він добіг. У нього ноги он які довгі.

- він ще на старті мав перевагу.

- я занадто слабкий, щоб це зробити.

- я вже обдзюрювався багато разів. У мене ніколи не вийде.

- це явно не для мене.

- я стукав до туалету, але мені не відкрили.

- мені не вистачило мотивації.

- у мене була депресія.

- у мене були поважні причини.

- мене не зрозуміють мої близькі.

- у мене немає грошей. Я не можу собі цього дозволити!

- спробую якось без цього обійтись.

- треба спочатку пережити кризу.

- я вирішив перенести це на інший день.

- зараз не найкращі часи для цього.


А й справді, чи часто ми йдемо до своєї мети, ніби біжимо до туалету, ніби це є найважливішою справою у нашому житті?

Добавить комментарий