Суббота, Сентябрь 23, 2017
   
Text Size

               Успешные от неуспешных, счастливые от несчастливых,   богатые от бедных, здоровые от больных отличаются лишь одним–

МЫШЛЕНИЕМ.

            Именно оно помогает им выбрать правильный путь, правильные методы и действия, приводящие к желаемой цели.

Из статьи "5 ОСНОВНЫХ ПРИНЦИПОВ успешности Ароматерапии в вашей жизни"

Звук 11: Оце, найкраще – мамі

ремонтненский район ростовской области
строительная компания стройремкомпани.

Родительская категория: МОИ ЗВУКИ Категория: МОИ ЗВУКИ

Предисловие

Стьопчик – малий восьмирічний білявчик з величезними очима і яскравим рум′янцем на обидві щоки. Хлопець активний, хазяйновитий, діловий, відповідальний.

Такий собі маленький газда. Все в нього до ладу, все по місцях, всі доручення вчителів виконує сумлінно, що не доручи – виконає вчасно і старанно, ще й однокласникам допоможе. Один момент нерадісний.

Вчиться Стьопчик в інтернаті для дітей з відставанням у психічному розвитку. Робить успіхи, вирівнюється, як то кажуть, будуть з нього люди, а могло б усе бути ще краще, взагалі без проблем.

Стьопчикова мама народила його молодою, незаміжньою, і сприйняла дитину як причину усіх своїх життєвих негараздів. А вона ж бо, молода, їй жити хочеться, життя своє особисте влаштувати, а дитя заважає.

Народила, залишила в своєї матері, жінки хоч і доброї, але дуже немолодої і нездорової і, гайда в місто, долю свою жіночу щасливу шукати.

Стьопчик ріс-зростав біля бабусі. Що вже могла стара жінка, те й робила, годувала, лікувала, доглядала. А на щось більше сил не вистачало.

До того ж в селі то город, то худоба, то птиця, покинути не можна, тільки за те і живуть. Мати зрідка до сім′ї навідувалась, коли-не-коли дитині цукерика якого привезе. Ото вже радіє хлопець!

І знову місяцями чекає на матусю. Все, бувало, бабусю допікає, коли мама знову приїде.

А бабуся то плаче мовчки, то відмахується від нього. Що сказати дитині і чим зарадити, якщо своя власна донька така непутяща получилася?

Пішов хлопчик до звичайної школи, а навчання не дається. І старається дитина, і веде себе добре, і з дітками товаришує, а наука не йде. І відправили білявчика до спеціального інтернату.

Стьопчик швидко адаптувався в новій школі, знайшов нових друзів, тільки одна біда – мама не їде.

Інших дітей і на вихідні, і на канікули забирають додому, а він лише на літні канікули до бабці вертається, бо нездужає вона до нього з сусіднього району їздити, а більше нікому. І бувало, частенько сидів один біля вікна, незвично зажурений зазвичай веселий і товариський білявчик з великими очима.

Так пройшов цілий рік...

...Що вже сталося в житті тої безталанної жінки – Стьопчикової матері- ніхто не знає, тільки в кінці минулого літа стала вона частіше наїжджати додому, а хлопчик саме на канікулах у бабусі був.

І одежину нову синові купила, і взуття, і гарні книжки з казками і величезними кольоровими малюнками, і цукерки, і морозиво. Інший день сяде, приголубить хлопчика, поговорить, порозпитує. А Стьопчик вже такий радий, вже такий щасливий, рум′янець на його щоках ще яскравіше палає у такі дні.

Скінчились канікули, повернулись діти до інтернату, а Стьопчикова мати майже кожні вихідні до сина навідується з гостинцями.

Хлопець вже не сумує, біля вікна зажурений не сидить, тільки кожного разу у мами випитує, чи приїде знову, а коли приїде, чи точно приїде? Не важливо, що привезе, лишень би сама приїжджала.

Бо Стьопчик – хлопець працьовитий, старанний, він сам для мами може подарунка зробити.

IMG 1923

 Ось і зараз трудиться дитина не покладаючи рук на занятті з рукоділля. Цікава тьотя привезла з собою багато-багато усякого гарного і чудернацького, цілу велику коробку з намистинами і вчить дітей робити прикраси.

Дуже добре, адже Стьопчику є для кого робити такі подарунки. Парти хлопцеві здалося замало, йому потрібно більше простору для творчості і фантазії. Він набрав цілу купу найбільших і найкрасивіших намистин і розклався прямо на підлозі, щоб ніхто і ніщо не заважало йому чаклувати над своїм задумом.

Маленькі ручки досить спритно нанизують намистини на нитку, побільше, подовше, пояскравіше.

За мить пролетіло майже дві години і ось, робота готова. На шиї у хлопця яскраво погойдуються три масивних намиста. Ґрунтовні такі, солідні, по-хазяйськи зроблені. Питаю хлопця, для кого ж це він їх зробив.

Стьопчик, гордий, щасливий, задоволений, рум′яний, з палаючими очима, схожий на вождя якогось незвичайного білявого індіанського племені, з гідністю справжнього мужчини відповідає :

-        Оце найменше – Оленці з іншого класу, оце – бабусі, а оце – найкраще – МОЇЙ МАМІ. Подарую, коли вона приїде. Вона ж навіть не уявляє, що я таке можу сам зробити! Адже ж правда, воно найкраще?

-        Безперечно, Стьопчику, поза усяким  сумнівом, - впевнено відповідаю я.  -    Лишень би мама змогла це назавжди зрозуміти.

     Але це вже я про себе, не вголос.

     листопад 2012р.

Если статья была для вас полезной и интересной, поделитесь ею в социальных сетях

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

Комментарии  

 
Ірина
# Ірина 25.02.2013 00:09
болісно читати, на жаль - це не виключення.
написано грамотною, багатою мовою.
чіпляє розум та серце....
Ответить
 
 
Леся Одинець
# Леся Одинець 25.02.2013 11:12
Ваші тексти проникливі і СПРАВЖНІ
Ответить
 

Фраза дня

  Если вы никогда

не вдыхали

НАСТОЯЩЕЕ

эфирное масло,

то, вероятно,

 не представляете,

 что может сделать его запах

 с вашим сознанием,

 телом и психикой…

  Ди Трачи Регула

Оплата онлайн обучения и консультаций

knopka3

Купить книгу

book1

 

Подписаться на рассылку новостей

Видео блог

videoblog

 

Последние комментарии

Яндекс.Метрика